Ці два докладних описи натхненниці поета в 50-х роках з’явилися зовсім не випадково. Некрасов як родоначальник соціальної поезії, для якої не було заборонних і непоетичних тим, прагнув довести, що його справа освячена. У його лірику постійно звучить полеміка з Пушкіним, Муза якого “веленью Божию… слухняна”.

Некрасов протиставляє їй Музу-Рабові, що вірно служила народу протягом всього поета життя. В останні роки важкохворий Некрасов всі частіше вертався до своєї Музи, немов вона могла розділити з ним самітність і тугу. “Про Муза!

Ти була мені іншому, прийди на мій останній заклик!” - писав поет в “Вступі до пісень 1876-1877 років”. Поет усе сильніше вірить, що у віршах - його безсмертя й порятунок, а Муза йде з ним рука об руку до останньої риси, оглядаючись, так само як і він, на прожите життя й заново оцінюючи її: Меж мною й чесними серцями Порватися довго ти не даси Живому, кревному сполучнику! (“Про Муза! я у дверей труни!”, 1877) Хоча хвороба не перемогла таланта Некрасова, щиросердечні й фізичні страждання ввійшли в його вірші. Небувалий образ Музи-Смерті з’являється у вірші 1877 року “ Баюш-Ки-Баю”: Де ти, про Муза!

Співай, як колись! “Немає більше пісень, морок в очах; Сказати: - Умремо! Кінець надії! - Я припленталася на милицях!

” Муза поета зостарилася й умирала разом з ним, але, як і раніше, вона була “сестрою народу”: Про Муза! Наша пісня проспівана. Прийди, закрій ока поета На вічний заклик небуття, Сестра народу - і моя! (“Музі”, 1876) Підводячи підсумки творчості Некрасова, не можна не згадати вірш “Елегія” 1874 року. Воно написано за чотири роки до смерті поета, але узагальнює основні мотиви, що зустрічалися в лірику його автора

Тут і міркування про призначення поезії, і оцінка досягнутих результатів, і думки про долі народу. У вірші звучать відгомони пушкінської лірики. “Елегія” перегукується з добутками “Село”, “Пам’ятник”, “Знову я відвідав…”, “Луна”. Полеміка Некрасова-Громадянина з “чистим мистецтвом” триває

Знову ми бачимо й Музу творця “Елегії”, що оплакує народні нещастя. У цьому вірші поет вимовив слова, ключові для розуміння його творчості: “Я ліру присвятив народу своєму”.

Pages: 1 2