ТЕРИТОРІЯ ДЕРЖАВНА - частина земної кулі, що перебуває під суверенітетом певної держави. До ськладу Т. г. входить суша з її надрами, води й лежаче над сушею й водами повітряний простір. Т. г. позначаються державними кордонами. У межах своєї території держава здійснює своє верховенство, що називається територіальним і є ськладовою частиною державного суверенітету.

АНКЛАВ - частина території однієї держави, повністю оточена сухопутною територією ін. держави або держав. А. становить невід’ємну частину території тої держави, якому належить. У тих випадках коли частина території однієї держави виявляється відрізаною частково сухопутною територією й частково морському територією ін. держави. такі території розглядаються як напіванклави, оськільки вони мають морський берег, до якого можливий доступ з боку моря. До напіванклавів можна віднести, напр., Калінінградську область РФ. Наявність А. спричиняє певні правові наслідки, зв’язані, напр., із проїздом у нього через територію ін. країни, а також з іншими життєво важливими проблемами існування А. і його жителів. Такі питання зважуються на основі договору між зацікавленими державами.

ДЕРЖАВА - АНКЛАВ - держава, що не має виходу до моря. (Уганда, Руанда, Бурунді) .

ПОВІТРЯНИЙ ПРОСТІР - атмосферний простір держави перебуває над його сухопутною територією, внутрішніми й територіальними водами.

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВОДИ (територіальне море) - у міжнародному праві смуга прибережних морських вод певної ширини, відлічуваної від лінії найбільшого відливу, як на материку, так і на островах. Т. в. держави-архіпелагу починаються за межами його архипелажних вод. Ширина Т. в. визначається прибережним (або архипелажним) державою самостійно, але з урахуванням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Прибережна держава ( держава-архіпелаг) здійснює повний суверенітет над Т. в., а також над повітряним простором над ними й над морським дном і його надрами під ними. Більшість держав миру має Т. в. шириною від 3 до 12 морських миль (РФ - 12 морських миль) Відповідно до Конвенції ООН по морському праву 1982 р., кожна держава має право встановлювати ширину своїх Т. в. до межі, що не перевищує l2 морських миль, отмеряемих від вихідних ліній. установлюваних відповідно до конвенції. Нормальною вихідною лінією є лінія найбільшого відливу уздовж берега держави. Для визначення цієї лінії можливо також використання методу прямих вихідних ліній, що може застосовуватися в місцях, де лінія берега глибоко порізана й звивиста або де уздовж берега в безпосередній близькості лежить ланцюг про-вов. Т. в. окремих приналежній якій-небудь державі про-вов, що перебувають за межами загальної зовнішньої границі його Т. в., визначаються відповідно до положень разд. П Конвенції про територіальне море 1958 р. і чч. П и VIII конвенції 1982 р. Порядок визначення Т. в. держав-архіпелагів передбачений ч. IV конвенції 1982 р. Обидві згадані конвенції передбачають право мирного проходу морських суден всіх прапорів через Т. в. будь-якої держави.

СПЕЦІАЛЬНА ЗОНА - зона, розташована за межами територіальних вод, певної ширини. У прилежащей спеціальній зоні держава наділена повноваженнями попереджувального й карального характеру, які поширюються на три сфери: митницю, охорону здоров’я, забезпечення безпеки.

Континентальний шельф - підводна крайка прибережної смуги, що опуськається в морські глибини, перш ніж досягти морського дна по схилі к. ш. або через тріщину в ньому. Ніяка інша держава не може проводити дослідження або видобуток ресурсів на континентальному шельфі без згоди прибережної держави.

ЕЕЗ - зона, де держава має екськлюзивні права на лов риби й інших продуктів моря.

ГРАНИЦІ ДЕРЖАВИ - прокладені в натурі або уявлювані лінії на земній і водній поверхні, які визначають межі суверенітету держави над його сухопутними й водними територіями, повітряним простором і надрами землі. Г. г. підрозділяються на сухопутні, річкові й озерні, а також морські. Під сухопутними границями розуміються лінії, що проходять по характерних крапках рельєфу місцевості (напр., гірським хребтам) або через певні крапки географічних координат, а також по паралелях і меридіанам. Річкові Г. г. проходять по ріках, причому якщо інше не передбачено міжнародними договорами, то границею вважається лінія, що проходить на судноплавних ріках - по середині головного фарватеру або по тальвегу ріки (лінії найбільших глибин) , а на несудохідних ріках (струмках) по їхній середині або по середині головного рукава ріки (правило Тальвегу) . На озерах і інших водоймах Г. г. проходить по прямої лінії, що з’єднує виходи границі до берегів озера або іншої водойми. Іноді ця границя може проводитися по медіані, якщо озеро має витягнуту форму, а протилежні береги належать сусіднім державам. Г. г., що проходить по ріці (струмку) , озеру або іншій водоймі, не переміщається як при зміні обрису їхніх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла ріки (струмка) у ту або іншу сторону, якщо держави, що граничать, не мають між собою інші домовленості по цьому питанню. Г. г., що проходять по залізничних і автодорожніх мостах, а також по греблях і ін. спорудженням, зведеним через прикордонні ділянки рік і струмків, проводяться по середині цих споруджень або по їхній технологічній осі, незалежно від проходження границь по ріці або струмку.

Морські Г. г. установлюються на море самостійно кожною державою по зовнішній межі своїх територіальних вод, якщо ці води не стикаються з аналогічними водами ін. держав. У тих випадках, коли територіальні води двох або декількох держав стикаються, лінія границі між ними встановлюється на основі угоди. При відсутності такого жодне з них не має права поширювати свої територіальні води за серединну або рівновіддалену лінію, якщо тільки немає на те особливих обставин.