Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі або погані вчинки наших ровесників. І згадую один випадок, що змусив і мене, і моїх ровесників задуматися над однією подією. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. з нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку-однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб от так… Тренер довго розмовляв з родителями Ігоря й дівчинки, а потім було ухвалене рішення

На одну із тренувань прийшли батьки обох школярів. Ми вишикувалися у дві шеренги. Ігор роздягнувся по пояс і пройшов через наш лад, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій учинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її родителями, своїми родителями, перед тренером, і перед кожним з нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводилися вшколе.