Е. А. Евтушенко (р. 1933). Євгеній Олександрович Евтушенко - поет-публіцист. Гострі політичні, соціальні, моральні проблеми й ситуації сьогоднішнього дня - завжди в центрі його уваги:

Моя поезія, як Золушка,
забувши про саме своє,
стирає щодня,
ледве зорюшка,
епохи брудна білизна

Поезія воєнного часу з’явилася своєрідним художнім літописом доль людських, доль народних. Це не стільки літопис подій, скільки літопис почуттів - від першої гнівної реакції на віроломний напад гітлерівської Німеччини:

Терпилисі й Наталці, любить пожартувати. Проте справді він інший. Микола слушно викриває його хитрість, удавану доброту. Діла виборного розходяться з його словами. Це передусім виявляється в його ставленні до Наталки, яка розуміє, що Макогоненко «до всей біди привідця». Він наговорює Терпилисі й Наталці на Петра, хоч нічого про нього не знає, постійно підтримує возного, погрожує [...]

В сатиричному плані змальов’ані возний й виборний. Возний — дрібний чиновник, що «помазався паном», «юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить». З цинічною одвертістю виправдує він хабарництво, хижацтво, несправедливість, що панували в тогочасному суспільстві. Вовча мораль возного найвиразніше виявлена в його пісні, що являє собою переробку вірша Сковороди «Всякому городу нрав [...]

Особливо помітний зв’язок п’єс Котляревського з літературною традицією українського театру XVIII століття, зокрема з такими жанрами, як інтермедії та інтерлюдії. Саме автори цих гумористичних жанрів брали матеріал з життя, з реальної дійсності, з усної народної творчості.

Оскільки Котляревський у листі до М. Гиєдича писав: «Додаю до цього ще уривок з 5-ї частини про спалення троянського флоту за підмовою Ірисі»,— почалися пошуки цього уривку. Розшукав у цьому ж журналі (ч. XXIII, кн. 2) за 1823 рік дослідник П. К - Волинський ще один уривок про спалення троянського флоту за підмовою Ірисі.

Короткочасний роман з Кулішем був першою великою помилкою в її житті. Дозволивши себе звабити, вона не подумала, до яких катастрофічних наслідків може це призвести, а коли отямилась, то було вже пізно: Куліш покинув свою дружину, нескромно афішував свої інтимні стосунки в письменницею, ставив ультимативні вимоги, біснувався, шаленів, погрожував покінчити з собою. Зрештою, попа липні кинула [...]