Роланд, у пошуках Анджелики об’їхавши пів^-європи, попадає в цей самий гай, читає на деревах ці самі письмена й бачить, що Анджелика полюбила іншого. Спершу він не вірить своїм очам, потім думкам, потім німіє, потім ридає, потім хапається за меч, рубає дерева з письменами, рубає скелі по сторонах, - «і настало те саме шаленство, що не бачено, і не взвидеть страшней». Він отшвиривает зброя, зриває панцир, рве на собі плаття; голий, кошлатий, біжить він по лісах, голими руками вириваючи дуби, угамовуючи голод сирою ведмединою, зустрічних за ноги роздираючи навпіл, поодинці розтрощуючи цілі полки. Так - по Франції, так - по Іспанії, так - через протоку, так - по Африці; і жахливий слух про його долю долітає вже й до Карпова двору. А Карлові нелегко, хоч Звада й посіяла ворожнечу в сарацинському стані, хоч Родомонт і пересварився з Мандрикардом, і з іншим, і із третім богатирем, але басурманская рать як і раніше під Парижем, а в нехристею нові непереможні воїни. По-перше, це підоспілий неведомо звідки Руджьер - хоч він і любить Брадаманту, але сеньйор його - африканський Аграмант, і він повинен служити свою васальну службу. По-друге ж, це богатирша Марфиза, гроза всього Сходу, що ніколи не знімає панцира й давшая клятву побити трьох найсильніших у світі царів. Без Роланда християнам з ними не впоратися; як знайти його, як повернути йому розум?

Отут-те і є веселий шукач пригод Астольф, якому всі дарма. Йому везе: у нього чарівний спис, саме всіх сшибающее із сідла, у нього чарівний ріг, що обертає в панічну втечу всякого зустрічного; у нього навіть товста книга з азбучним покажчиком, як боротися з якими силами й чарами. Колись його занесло на край світла до спокусниці Альцине, і тоді його визволив Руджьер. Відтіля він поскакав на батьківщину через всю Азію. По дорозі він переміг чудо-велетня, якого як не розрубиш, він знову срастется: Астольф відітнув йому голову й поскакав ладь, вискубуючи на ній волосок за волоском, а безголове тіло бігло, розмахуючи кулаками, слідом; коли вищипнув він те волосся, у якому була великанова життя, тіло звалився й лиходій загинув. По дорозі він подружився з лихий Марфизою; побував на березі амазонок, де кожний сторонній повинен за один день і одна ніч десятьох побити на турнірі, а десятьох удоволить у постелі; визволив з їхнього полону славних християнських лицарів. По дорозі він потрапив навіть в Атлантів замок, але й той не вистояв проти його дивовижного рога: стіни розвіялися, Атлант загинув, бранці врятувалися, а Руджьер і Брадаманта (помнете?) побачили нарешті один одного, кинулися в обійми, заприсягли у вірності й роз’їхалися: вона - у замок до брата своєму Ринальду, а він - у сарацинський стан, дослужити свою службу Аграманту, а потім прийняти хрещення й женитися на милої. Гиппогрифа ж, крилатого Атлантова коня, Астольф взяв собі й полетів над миром, поглядаючи вниз.

Цьому безтурботному дивакові й довелось урятувати Роланда, а для цього спершу потрапити в пекло й у рай. З-під хмар він бачить ефіопське царство, а в ньому пануючи, якого морять голодом, розхапуючи їжу, хижі гарпії - точнісінько як у древньому міфі про аргонавтів. Зі своїм чарівним рогом він проганяє гарпій ладь, заганяє їх у темне пекло, а з нагоди вислухує там оповідання однієї красуні, що була немилосердна до своїх шанувальників і от тепер мучається в пеклі. Вдячний ефіопський цар показує Астольфу високу гору над своїм царством: там земний рай, а в ньому сидить апостол Іоанн і, по слову Божию, чекає другого пришестя. Астольф злітає туди, апостол радісно його привечает, розповідає йому й про майбутні долі, і про князів Эсте, і про поетів, які їх прославлять, і про те, як інші кривдять поетів своєю скнарістю, - «а. мені це небайдуже, я адже сам письменник, написав Євангеліє й Одкровення». Що ж до Роландова розуму, то він перебуває на Місяці: там, як на Землі, є гори й доли, і в одному з долів - усе, що загублено на світі людьми, «від чи лиха, від чи давнини, від чи дурості». Там марна слава монархів, там марні моління закоханих, лестощі підлесників, недовга милість князів, краса красунь і розум в’язнів. РОЗУМ - річ легка, начебто пара, і тому він замкнутий у сосудиках, а на них написано, у якому чий. Там вони й знаходять посудину з написом «РОЗУМ Роланда», і іншої, поменше, - «РОЗУМ Астольфа»; зачудувався Астольф, вдихнув свій розум і відчув, що став розумний, а був не дуже. І, восславив благодійного апостола, не забувши взяти із собою розум Роланда, лицар верхи на гиппогрифе спрямовується назад на Землю

А на Землі вже багато чого перемінилося

По-перше, лицарі, звільнені Астольфом на його східних шляхах, доскакали вже до Парижа, приєдналися до Ринальду, він з їхньою допомогою вдарив по сарацинах (грім до неба, кров потоками, голови - із плечей, руки-ноги, відрубані, - розсипом), відбив їх від Парижа, і перемога стала знову хилитися на християнську сторону. Правда, б’ється Ринальд вполсили, тому що душею його володіє колишня безмовна пристрасть по Анджелике. Він уже пускається шукати її - але отут починається алегорія. В Арденнском лісу на нього накидається чудовисько Ревнощі: тисяча очей, тисяча вух, зміїна паща, тіло кільцями. А рятуйте! встає лицар Презирство:

світлий шолом, вогненна палиця, а за спиною - ключ Безлюбовья, що зціляє від нерозумних страстей. Ринальд п’є, забуває любовне божевілля й знову готовий на праведний бій

По-друге, Брадаманта, почувши, що її Руджьер б’ється серед сарацинів поруч із якоюсь войовницею по імені Марфиза, загоряється ревнощами й скакає поборотися й з ним і з нею. У темному лісі в невідомої могили починають рубатися Брадаманта й Марфиза, одна іншої відважніше, а Руджьер марне їх рознімає. І отут раптом з могили лунає голос - голос мертвого чарівника Атланта: «Ладь ревнощі! Руджьер і Марфиза, ви - брат і сестра, ваш батько - християнський лицар; поки живий був, я зберігав вас від Христової віри, але тепер, вірно, кінець моїм працям». Усе проясняється, Руджьерова сестра й Руджьерова подруга містять один одного в обійми, Марфиза приймає святе хрещення й призиває до того ж Руджьера, але той бариться - за ним ще останній борг паную Аргаманту. Той, отчаявшись перемогти в бої, хоче вирішити результат війни двобоєм: найсильніший проти найсильнішого, Руджьер проти Ринальда. Розчищено місце, принесені клятви, починається бій, серце Брадаманти розривається між братом і коханим, але отут, як колись в «Илиаде» і «Энеиде», чийсь удар порушує перемир’я, починається загальне побоїще, християни долають, і Аграмант із деякими своїми поплічниками рятується на кораблі, щоб плисти у свою заморську столицю - Бизерту, що біля Тунісу. Він не знає, що під Бизертою чекає його найстрашніший ворог

Астольф, злетівши з райської гори, збирає військо й поспішає по суші й морю вдарити з тилу на Аграмантову Бизерту; з ним інші паладини, що спалися з Аграмантова полону, - а назустріч їм божевільний Роланд, дикий, голий - не підійдеш, не схопиш. Налягли впятером, накинули аркан, розтягли, зв’язали, знесли до моря, вимили, і підніс Астольф до його носа посудина з Роландовим розумом. Лише вдихнув він, прояснилися його очі й мовлення, і вже він колишній Роланд, і вже вільний від злобливої любові. Підпливають Карлови кораблі, християни йдуть приступом на Бизерту, місто взяте - гори трупів і полум’я до небес. Аграмант із двома друзями рятуються по морю, Роланд із двома друзями їх переслідують; на маленькому середземне острові відбувається останній потрійний двобій, Аграмант гине, Роланд - переможець, війні кінець

Але поемі ще не кінець. Руджьер прийняв святе хрещення, він приходить до Карлову двору, він просить руки Брадаманти. Але старий батько Брадаманти проти: у Руджьера славне ім’я, але ні кола ні двору, і він краще видасть Брадаманту за принца Леона, спадкоємця Грецької імперії. У смертному горі Руджьер їде ладь - помірятися силами із суперником. На Дунаю принц Леон воює з булгарами; Руджьер приходить рятуйте!, робить чудеса ратних подвигів, сам Леон любується невідомим героєм на поле бою. Греки хитрістю залучають Руджьера в полон, видають імператорові, кидають у підземну темницю, - шляхетний Леон рятує його від неминучої загибелі, відплачує йому честь і таємно тримає при собі. «Я зобов’язаний тобі життям, - говорить вражений Руджьер, - і віддам її за тебе в будь-яку мить».

Pages: 1 2 3