Це не порожні слова. Брадаманта повідомляє, що вона вийде лише за той, хто подужає неї у двобої. Леон смутний: проти Брадаманти він не вистоїть. І тоді він звертається до Руджьеру: «Поїдь із мною, вийди в поле в моїх панцирах, переможи для мене Брадаманту». І Руджьер не видає себе, він говорить: «Так». На великому полі, перед особою Карла й всіх паладинів, довгий день триває шлюбний бій: Брадаманта рветься вразити ненависного нареченого, обсипає його тисячею ударів. Руджьер влучно відбиває все до єдиного, але жодного не наносить сам, щоб навіть ненавмисно не поранити кохану. Глядачі дивуються, Карл повідомляє гостя переможцем, Леон у таємному наметі обіймає Руджьера. «Я зобов’язаний тобі щастям, - говорить він, - і віддам тобі всі що хочеш у будь-яку мить».

А Руджьеру життя не миле: він віддає й коня й панцири, а сам іде в чашу лісу вмирати від горя. Він і вмер би, не втруться добра фея, що пекется про майбутній будинок Эсте. Аеон знаходить Руджьера, Руджьер відкривається Аеону, шляхетність суперничає зі шляхетністю, Леон відрікається від Брадаманти, правда й любов тріумфують, Карл і його лицарі плескають. Від булгар приходять посли: вони просять свого рятівника собі на царство; тепер навіть батько Брадаманти не скаже, начебто в Руджьера ні кола ні двору. Справляється весілля, свято, бенкети, турніри, шлюбний намет розшитий картинами в славу майбутніх Эсте, але й це ще не розв’язка

В останній день є той, про кого ми майже забули: Родомонт. По обітниці він рік і день не брала зброї в руки, а тепер прискакав кинути виклик колишньому соратникові своєму Руджьеру: «Ти зрадник своєму королеві, ти християнин, ти недостоин зватися лицарем». Починається останній двобій. Кінний бій - ратища в щепья, щепья до хмар. Піший бій - кров крізь панцири, мечі вщент, бійці стислися залізними руками, обоє завмерли, і от Родомонт падає додолу, і кинджал Руджьера - у його забралі. І, як в «Энеиде», до пекельних берегів «відлітає з хулою його душу, настільки колись горда й гордовита».

М. Л. Гаспаров

Pages: 1 2 3