Я просто дивуюся, якими іноді безсердечними бувають дорослі. У моєї подруги занедужала мама. Дівчинка бігала в поліклініку, в аптеку, майже целую ніч просиділа біля хворої. Наступного дня в класі ми писали твір

-чому ти не здаєш свою роботу? - запитала вчителька, коли почувся дзвінок

-Я не писала твір. У мене мама занедужала, - відповіла моя подруга

-сьогоднішня одиниця навряд чи допоможе їй видужати. Давай сюди щоденник, - сказала вчителька

У дівчинки на очі навернулися сльози. Учителька їх не помітила. А може просто зробила вигляд, що не помітила. Вона поставила в щоденнику величезну одиницю й красиво розписалася. Ніхто з нас не надав цьому значення. Ми звикли до того, що із учителями краще не сперечатися, тому що потім неприємностей не уникнеш. Хоча б у вигляді занижених оцінок

Я ж подумала: «От у такий спосіб безсердечні люди виховують безсердечних людей». І вирішила написати цю замітку