Вірш «Сіяла ніч. Місяцем був повний сад. Лежали…» один з ліричних шедеврів А. А. Фета. Створене 2 серпня 1877 року, воно було навіяно співом Т. © Алл Соч. РУ 2005 А. Кузьминской (сестри Софії Андріївни Толстой), що описав цей епізод у своїх спогадах. Добуток відкриває цілий цикл віршів у збірнику “Вечірні вогні”, що Фет назвав «Мелодії».

Звичайно ж, це не випадково. Вірш дійсно написаний у романсово-пісенному ключі, незвичайно музично. Поет уважав, що краса - основна ідея лірики - виражається не в лініях, не у вишуканих словах, а насамперед «тонко звучить». Виходить, однієї з найважливіших характеристик поезії повинна бути мелодійність

Музикальність цього добутку досягається за допомогою повторів на різних рівнях поетичного тексту. Так, у ліричному синтаксисі присутні анафори( И…И…, Що…Що…) паралельні конструкції в межах строфи(«Що ти одна - все життя, що ти одна - любов; А життя немає кінця, і мети немає інший»….). Фет зіставляє близькі по звуковому складі слова - «подихах звучних» придающие віршу додаткові значеннєві й емоційні «обертони». Тут використовуються фонетичні прийоми асонансу (повтор звуків [а], [про]), алітерації (повтор звуку [р] у рядку «Рояль був весь розкритий і струни в ньому тремтіли»).

Композиція вірша також сприяє його мелодійності. У цьому ліричному монолозі автор використовує прийом кільця. У рядку «Тебе любити, обійняти й плакати над тобою», що обрамляє добуток, Фет виражає головні почуття героя: захват і преклоніння перед силою вокального мистецтва

Безумовно, музикальність вірша продиктована і його темою. Адже цей добуток не тільки про любов і про природу, воно насамперед про чудесний спів, про голос, що народжує безліч яскравих переживань: Сіяла ніч. Місяцем був повний сад. Лежали Промені в наших ніг у вітальні без вогнів

Рояль був весь розкритий, і струни в ньому тремтіли, Як і серця в нас за песнею твоєї. Ти співала до зорі, у сльозах знемагаючи, Що ти одна любов, що немає любові інший, И так хотілося жити, щоб, звуку не роняючи, Тебе любити, обійняти й плакати над тобою. Фет не зображує певний пейзаж або інтер’єр, але все зливається в нього в прекрасній гармонії

Поет створює цілісну динамічну картину, у якій відразу з’являються враження й зорові, і слуховые, і дотикальні, і почуттєві. Узагальнення й з’єднання образів природи, любові, музики допомагають поетові виразити всю повноту радості сприйняття буття. Вірш автобіографічне

Його ліричний герой - сам Фет. У цьому добутку розповідається про те, як поет переживає дві зустрічі з коханої, між якими - довга розлука. Але Фет не малює ні єдиним штрихом портрет улюбленої жінки, не простежує всі зміни їхніх взаємин і свого стану. Він фіксує тільки те трепетне почуття, що охоплює його під враженням від її співу: И багато років пройшло, томливих і нудних, И от у тиші нічний твій голос чую знову, И віє, як тоді, у подихах цих звучних, Що ти одна - все життя, що ти одна - любов. Саме почуття теж складно описати словами

Ліричний герой передає неповторність, глибину й складність своїх переживань за допомогою «глобальних» метафор в останньому рядку. Це вірш зайвий раз переконує нас у тім, що тільки мистецтво здатне по-справжньому облагородити людини, очистити душу, розкріпачити й збагатити її. Насолоджуючись прекрасним добутком, будь те музика, живопис, поезія, ми забуваємо про всі свої проблеми й невдачі, відволікаємося від буденної суєти. Людська душа вся відкривається назустріч красі, розчиняється в ній і в такий спосіб знаходить сили, щоб жити далі: вірити, сподіватися, любити. Про це пише Фет в останній строфі

Чарівний голос співачки звільняє ліричного героя від «образ долі й серця пекучого борошна», представляючи нові обрії: А життя немає кінця, і мети немає інший, Як тільки вірувати в ридаючі звуки, Тебе любити, обійняти й плакати над тобою! Говорячи про ліричного персонажа вірша, автор мимоволі торкнувся й тему творця, його місії. Голос співачки, що розбудив у герої целую гаму почуттів, звучить так чудово, тому що героїня віддається своєму заняттю жагуче й сама зачарована магією музики

У момент виконання пісні, мабуть, їй здається, що немає у світі нічого більше важливого, чим ці прекрасні звуки, чим почуття, вкладені в добуток. Забути про усім, крім творчості - от частка щирого творця: поета, художника, музиканта. Про це теж говориться впроизведении.

Вірш «Сіяла ніч. Місяцем був повний сад. Лежали…» вражає розмаїтістю тематики, глибиною і яскравістю образів, незвичайною мелодійністю, а також своєю ідеєю, що, на мій погляд, полягає в дивному прагненні автора передати красу мистецтва й миру всеохватно.