Білим-Біла вже земля

Начебто вимазані крейдою

Ліси й степи, і полючи

Залишилося все під снігом білим

Поля заснули. До весни

Дрімати працівникам втомленим

Які бачаться їм сни

Під теплою ватяною ковдрою?

И сонце немов відпочити

Вирішило в цю пору року:

Зійде, здійснить свій короткий шлях

И знову йде снебосвода.

А вітри узялися за своє:

Вони над степом завивають,

Вони безжалісно з її

Одягу білі зривають

Вона безпомічно лежить -

Земля, що змерзла до тремтіння

А сонце з висоти дивиться,

Нічим землі допомогти не може…

Н. Надтисни