Пейзажна лірика Пушкіна відбиває гостре сприйняття поетичності навколишньої людини миру. Кожна деталь пейзажу барвиста, виразна й мітка, вона служить втіленням ідеалу гармонії природи, її «вічної краси», зіткнення з якої будить почуття радості буття.

У вірші «Знову я відвідав…» деталі пейзажу нагадують про дні молодості й у той же час указують на невблаганний рух життя. Пейзаж правдивий і конкретний. Якщо у вірші «Село» опис природи необхідно для контрастного виділення другої частини вірша, тут - відтворить образ бідного російського села й підсилює елегійний тон вірша. Нарешті, перед нами розкривається внутрішній мир самого поета, що глибоко любить життя, людей, природу….Тепер младая гай розрісся, Зелена сім’я; кущі тісняться Під покровом їх, як діти. А вдалині Коштує один похмурий їхній товариш, Як старий холостяк…

Старі сосни й молоді кущі - образ, що символічно вказує на зв’язок поколінь: смутно, що йдуть роки, але й радісно, що старше покоління допомагає піднятися молодий поростили. І смутний настрій, уже зм’якшене любов’ю до людей і природи, переміняється у висновку почуттям радості й віри в прийдешнє.

Здраствуй, плем’я Младое, незнайоме!..

Вірша Пушкіна про природу перейняті високим почуттям любові до Батьківщини:

…Я пам’ятаю твій схід, небесне світило, Над мирною країною, де все для серця мило…

(«Рідіє хмар летуча гряда…»)

У вірші «Зимовий вечір» зображені різні відтінки хуртовини, звичайно сховані від поверхневого спостерігача. Спочатку йде чисто зорове, загальне враження: небо покрите мглою, шалений вітер кружляє в поле сніжні вихри. Далі поет передає голос хуртовини, усілякі його відтінки й переходи: те завивання звіра, то плач дитини, то шерех солом’яного даху, то стукіт у віконце. Весь уривок повний руху, життя. Пушкіна використовує дієслова: «криє», «крутить», «виє», «плаче», «шарудить», «стукає» . Наголосу в словах падають переважно на звуки «про», «а», що передає завивання вітру. Опис бури повторюється й наприкінці вірша, але в іншому контексті: нехай виє хуртовина, наганяє зимову тугу - теплота людського спілкування, гармонія відносин між людьми - вища радість життя.