Збірник «По Русі» створювався з 1912 по 1917 рік. У цих оповіданнях про Росію Горький як би вертається до мотивів ранньої творчості, до своїх вражень від мандрівок по Росії, але дає їх у новому естетическом переломленні. Цикл оповідань «По Русі» з’явився своєрідним «включенням» Горького в ті суперечки, які в 10-е роки активно велися в письменницькому середовищі на тему, що таке росіянин національний характер, яке його зміст

Горький виділяє в ньому типові риси: активність, вольовий, діяльний, творчий початок, здатне перетворити життя. Саме в цих якостях російської людини побачив Горький головне. Його насамперед цікавили соціальні мотиви розкриття російського характеру. Він уважав, що російської людини зі стану інертності й пасивності можуть вивести лише ідеї соціалізму, соціалістичне сприйняття життя. Думки про Росію й про російський народ автор виражає вустами героїв оповідань і «минаючого», від імені якого ведеться оповідання

Перед нами скромні трудівники, прості люди, чия діяльність прикрашає життя на землі. Цикл «По Русі» відкриває оповідання «Народження людини», що надає оптимістичне звучання всьому збірнику. У циклі «По Русі» розповідається про невдалі життя багатьох російських людей, покалічених російською дійсністю: в оповіданнях «Чубин», «Нилушка», «Цвинтар», «На пароплаві», «Жінка», «В ущелину», «Калінін», «Вечір у Панашкина», «Ясно-сіре із блакитним», «Тимка», « Страсті-Мордасти».

Підняти людину-трудівника до життя, який він гідний, - от одна з основних думок оповідання «Нилушка» і всього збірника. Контраст між дійсністю, що калічить людини, і мрією про життя дуже сильно виражений в оповіданні «Цвинтар». Отут піднімається важлива проблема про діяння «маленького» людини й цінностей, їм створюваних. Огидна фігура міщанина Іраклія Вирубова, величезного, що разжирели, з жадібним ротом і брехливими очами, вимальовується як втілення тупості й безглуздості міщанського існування. Ідея діянь народу тут протипоставлена міщанському паразитизму, втіленому у фігурі Вирубова. В оповіданні «Жінка» ми бачимо групу людей, що кочують, що прийшли із Середньої смуги на Кавказ і оказавшихся в одній з кубанських станиць. Кожний з героїв шукає в житті щастя. Доля їх випадково звела на кубанській землі й так само раптово незабаром розведе по різних дорогах. Сьогоднішнє й завтрашнє, нинішнє положення народу і його життя в майбутньому - на цьому контрасті побудований цикл «По Русі». От які люди, а от якими вони могли б стати - такі оповідання «Вечір у Ша-Мова», «Вечір у Панашникова», «Вечір у Сукомя-Тину». Ці оповідання - буття провінційної інтелігенції, купецтва й міських «низів» - слобожан. Мабуть, у жодному з оповідань Горького не сильні так контрасти прекрасного й виродливого, як в оповіданні « Страсті-Мордасти». Горький не побоявся поставити поруч сам потворне й саме прекрасне й показати, що душа здатна жити під густими шарами бруду. В I частини описується дике й непристойне, а в II частини - прекрасне й людське

У збірнику «По Русі» Горький знаходить усюди творців прекрасн і доброго, збирає по крупинці справді людські почуття. Щастя людини, що заблудились на просторах Росії, і розчарування, що наступило, а частіше трагічний поворот, що происшли в долі героя, - сюжет багатьох оповідань збірника «По Русі». естетическая основа всіх цих оповідань - виродливе сьогодення й мрія про прекрасний. Ця книга зачаровує своїм оптимізмом, хоча в ній так багато розказано про трагічному, сумному, болісному. Разом з тим у книзі Горького є збірний образ російської людини, що скоряє своєю високою духовною красою