Мариинская рівнинна макрогеохора ( Б 2 ) характеризується холмисто-увалистим рельєфом ( абс. вис . 220-250) складеним піщаниками й вапняками юрського й крейдового віку , перекритими четвертинними суглинками й супесями елювиально-делювіального генезису. У макрогеохоре переважає лісостепова рослинність. На північних схилах поширені березові й березово-осикові ліси, у річкових долинах - темнохвойна тайга, на межиріччях - лугу й лугові степи. Ґрунтовий покрив представлений в основному темно - сірими й сірими лісовими ґрунтами й чорноземами вилуженими, зустрічаються лучно-чорноземні, алювіальні лугові, лучно-болотні й болотні ґрунти. Майже всі ділянки з пахотно-приміськими ґрунтами розорані. Макрогеохора ставиться до групи лісостепових макрогеохор . Основна частина геосистем має перехідний від кальцієвого до кислого клас водній міграції. Переважають бар’єри біогенний і карбонатний

Ачинско-Боготольская передгірно-рівнинна макрогеохора ( Б 3 ) характерезуется грядово-увалистим рельєфом, складеним переважно юрськими й крейдовими пухкими піщаниками, вапняками й аргиллитами з вугленосними шарами. Четвертинні відкладення представлені елювиально-делювіальними суглинками й супесями. У макрогеохоре поширені лісостепові й подтаежние співтовариства - від лугових степів до змішаних хвойно-широколиственних лісів. Річкові долини займають темнохвойні ліси з ялини, ялиці й кедра, піщані тераси-сосники, чорничні й брусничні. У ґрунтовому покриві переважають сірі лісові ґрунти, зустрічаються темно-сірі лісові ґрунти й чорноземи вилужені. Підзолистий^-підзолисті-дерено-підзолисті ґрунти присвячені до піщаних терас річкових долин. Макрогеохора входить у групу подтаежних макрогеохор . Геохімічний^-геохімічні-ландшафтно-геохімічні характеристики переважних геосистем аналогічні таким макрогеохори . Разом з тим тут широко поширені лісостепові геосистеми , серед геохімічних бар’єрів важливе місце займає карбонатні

Поверхня Кемчугской піднесеною-піднесеній-передгірно-піднесеної макрогеохори ( Б 4 ) складають юрські й крейдові відкладення аналогічні опадам сусідніх районів. Корінні породи перекриті малопотужним чохлом четвертинних покривних суглинків і аллювием. Відрізняються загальний нахил поверхні до півночі й сильна розчленованість території густою мережею річкових долин (глибина розчленовування до 100 м при абс. отм . 300-350 м). У макрогеохоре широко поширені вторинні високотравние березові й березово-осикові ліси з домішкою хвойних порід на місці вирубаних корінних темнохвойних лісів Кемчугского нагір’я. У басейні Бол. Кемчуга розвинені масиви пихтових лісів, у долинах і на межиріччях зустрічаються острови кедрових лісів, а на вершинах і схилах увалів - вологі ялиновий-ялинову-ялинове-ялинова-смереково^-ялинові крупнотравние лісу з луговими галявинами на дерено-підзолистих ґрунтах. На сході панують трав’яні сосники на дерено-лісових ґрунтах. Макрогеохора ставиться до групи тайгових темнохвойних макрогеохор . Тут переважають геосистеми кислого й кислого глеевого класів водної міграції. Основними ландшафтно-геохімічними бар’єрами є біогенний і восстановительно-глеевий . Інтенсивність водної міграції висока, контрастність автономних і підлеглих топогеосистем висока , стійкість до техногенного впливу слабка

Красноярско-Канская провінція включає п’ять макрогеохор : Красноярську рівнинні-рівнинне-рівнинний-передгірно^-рівнинну, Присаянскую піднесені-піднесене-піднесений-передгірно^-піднесену, Усольско-Тасеевсую горбкуваті-горбкувате-горбкуватий-рівнинно^-горбкувату, Канскую улоговинні-улоговинне-улоговинний-передгірно^-улоговинну й Канско-Пойменскую піднесені-піднесене-піднесений-передгірно^-піднесену

Присаянская повітряна-передгірно-повітряна макрогеохора ( В 6 ) розташована в північно-східних передгір’ях Східного Саяна , складених палеозойськими вапняками, піщаниками, алевролітами, контомератами і юрськими континентальними відкладеннями. Рельєф крупнохолмисто-увалистий , сильно розчленований, абс. вис . 600-800 м. До піднесених ділянок присвячені основні ліси на дерено-підзолистих ґрунтах. Знижені ділянки рельєфу зайняті лісостеповою рослинністю, лугові степи тут чергуються з березово-сосновими колками й осиково-березовими масивами. У ґрунтовому покриві переважають темно-сірі лісові ґрунти й вилужені чорноземи. Макрогеохора ставиться до групи лісостепових макрогеохор . Геохімічний^-геохімічні-ландшафтно-геохімічні характеристики переважних геосистем аналогічні таким макрогеохори ( Б 2 ) відрізняючись від них більше високим ступенем контрастності автономних і підпорядкованих геосистем .

Територія Усольско-Тасеевской горбкуватою-горбкуватій-рівнинно-горбкуватої (В 7 ) макрогеохори облямовується Южно-Енисейский кряж з півдня й сходу. Рельєф південної й західної частин макрогеохори високохолмистий , сильно розчленований, східної й північної - рівнинно - увалистий, складний архейськими, протерозойскими, девонськими і юрськими породами, які перекриті елювіальним і делювіальним відкладеннями суглинного й глинистого складу. У західній і південній частинах території поширені темнохвойні ліси на дерено-підзолистих ґрунтах, у східній і північної - сосновий^-соснові-модриново-соснові ліси на сірих - лісових і дерено-підзолистих ґрунтах. У зниженнях рельєфу розвинені остепненние лугу на темно-сірих лісових ґрунтах і чорноземах вилужених. Макрогеохора ставиться до групи подтаежних макрогеохор . Ландшафтно-геохімічні характеристики переважних геосистем у цілому анологични таким макрогеохори ( А 1 ), але тут досить широко поширені геосистеми кальцієвого класу водної міграції

Канская передгірно-улоговинна макрогеохора ( В 8 ) присвячена до великої передгірної тектонічної депресії, що заповнена потужною товщею юрських озерно-болотних відкладень, що включають вугільні шари. По периферії улоговини переважають девонські й нижнепермские піщаники. Рельєф холмисто-увалистий, глибина розчленовування в центральній частині становить менш 100 м, у периферійних частинах досягає 200-250 м, абсолютні оцінки підвищуються відповідно від 200-300 до 500 м. В улоговині чітко виражена концентрична зональність геосистем . На передгірних височинах розвинені паркові березові, сосново-модринові й модринові високотравние лісу на сірих лісових і дерено-підзолистих ґрунтах. У днище улоговини переважають степові геосистеми із чорноземами вилуженими й звичайними. Степи сильно розорані. Макрогеохора ставиться до групи степових макрогеохор .

Тут переважають геосистеми кальцієвого класу водної міграції. Основні ландшафтно-геохімічні бар’єри - гумусово-адсорбційна й карбонатний, інтенсивність водної міграції низька, контрастність автономних і підлеглих топогеосистем низька, стійкість до впливу антропогенного фактора теж низька

Провінція Южно-Енисейского кряжа представлена на території Катека Южно-Енисейской низкогорной макрогеохорой ( Г 10 ), що розділяє Красноярську й Канскую макрогеохори . Її поверхня складена докембрийскими кристалічними сланцями й гнейсами, пронизаними інтрузіями гранітів і перекритими по окраїнах палеозойськими і юрськими осадовими породами, розчленована мережею глибоких річкових долин на ряд ізольованих невисоких гряд з куполообразними вершинами, що досягають 800-900 м. У макрогеохоре переважають південно-тайгові соснові ліси на дернових неоподзоленних ґрунтах. Південно-східна окраїна зайнята трав’яними модриновими й вторинними березовими лісами на дерено-підзолистих ґрунтах. Ґрунту, як правило, малопотужні й хрящуваті. Основна частина геосистем макрогеохори , що входить у групу тайгових светлохвойних макрогеохор , ставиться до кислого класу водної міграції. Переважним ландшафтно-геохімічним бар’єрам є біогенний і иллювиальний, інтенсивність водної міграції висока, контрастність автономних і підлеглих топогеосистем середня, стійкість до впливу техногенного фактора слабка

Верхнечулимская провінція складається із трьох макрогеохор : Тусульско-Итатской передгірно-рівнинної, Назаровской передгірно-улоговинної й Чулимо_Енисейской улоговини

Pages: 1 2 3 4