Хто потрібний Росії: Обломів або Штольц? “Змін вимагають наші серця, Змін вимагають наші очі, У нашім сміху й у наших сльозах, і в пульсації вен: “Змін!” ми чекаємо змін!” Віктор Цой, група “Кіно”.

“Обломів” друга частина трилогії Іван Олександрович Гончарова про російське суспільство середини XIX століття. “Російське суспільство прочитало роман з насолодою” писав Олександр Васильович Дружинін. Книга написана про повсякденне життя, добре знайомій читачеві, зрозумілою мовою й більшість читачів знайшли в образах героїв багато рис своїх характерів. У цьому добутку автор показує своє відношення до способу життя дворян, описуючи життя головних героїв: Обломова й Штольца.

Вони люди одного класу, суспільства, часу. Здавалося б, що, живучи в одному середовищі, їхні характери, світогляд повинні бути схожі. Але, читаючи роман, ми знаходимо в Обломове й Штольце більші розходження. Простежимо за розвитком їхніх особистостей із самого дитинства й постараємося дати відповідь на питання, що є темою твору: “Хто потрібний Росії: Обломів або Штольц?

” Андрій Іванович Штольц виховувався в небагатій родині. Батько його був німець, що обрусів. Мати російська дворянка. Всі дні родини проходили в роботі. Коли Штольц підріс, батько став брати його в поле, на базар, змушував виконувати необхідну роботу

У той же час він навчав його наукам, учив німецькій мові. Далі Штольца стали відправляти в місто з дорученнями, “і ніколи не траплялося, щоб він забув що-небудь, переінакшив, недоглядів, схибив”. Мати вчила його літературі й зуміла дати прекрасне духовне виховання синові

Штольц сформувався сильною, розумною, активною людиною. “Він весь складений з костей, мускулів і нервів, як кревний англійський кінь. Він сухорлявий, щік у нього майже ні, тобто є кістка так мускул, але ні ознаки жирної окружності; колір особи рівний, смуглястий і ніякий рум’янець; ока хоча небагато зеленуваті, але виразні. Е Як в організмі немає нічого зайвого, так і в моральних відправленнях свого життя він шукав рівноваги, практичних сторін з тонкими потребами духу. Дві сторони йшли паралельно, перехрещуючись і перевиваючись на шляху, але ніколи не заплутуючись у важкі, нерозв’язні вузли,” цей авторський опис Штольца.

Гончарів показує Штольца, як сьогодення “німця”, “залізного” людини, тобто ідеального фізично, але черствого душевно. Ілля Ілліч Обломів народився у дворянській родині. Життя в селі Обломовке проходила по своїх особливих законах

Саме головне в житті Обломовых була їжа. Їй присвячували багато часу. Вони всією родиною вирішували, які блюда будуть на обід або вечерю. Після обіду випливав тривалий сон. Весь будинок засипав. Так проходили всі дні: сон і їжа. Коли Обломів підріс, його віддали вчитися вгимназию.

Батьків не цікавили знання Илюши. Вони мріяли одержати довідку, що доводить те, що “Ілля пройшов всі науки й мистецтва”. Що стосується фізичного виховання, те його навіть не випускали на вулицю, боялися, як би він не вбився, не занедужав. Обломів перетворився в доброго, ледачого пана, якого найбільше турбував власний спокій. “Обломів любив іти в себе й жити в створеному иммире.

Йому доступні були насолоди високих помислів; він не далекий був загальних скорбей. Він гірко в глибині душі плакав в іншу пору над нещастями людства, випробовував безвісні, безіменні страждання й тугу,” так характеризував уже дорослого Обломова автор. Але знав хто-небудь про цей внутрішній світ Іллі Ілліча? Звернемося до тексту: “Ніхто не знав і не видал цього внутрішнього життя Іллі Ілліча: усі думали, що Обломів так собі, лежить так їсть на здоров’я, і більше від нього нема чого чекати; що навряд чи в нього в’яжуться й думки в голові. Е Про здатності його, про цю внутрішню вулканічну роботу палкої голови, гуманного серця знав докладно й міг свідчити Штольц”.

Обломів став лежнем, людиною добрих думок, але абсолютно не готовим до їхнього втілення в життя. Повсякденної праця для Штольца був частиною його життя, задоволенням. Він не гребував навіть самої чорної роботи

Для Обломова будь-яка діяльність цей тягар. Йому була навіть лінь устати з дивана, вийти з кімнати, щоб там забралися слуги. Про характер героїв говорить і їхній спосіб життя. Обломів проводить своє життя в існуванні на дивані

Він нічого не робить, нічим не цікавиться, він дотепер не може змусити себе дочитати книгу “Подорож в Африці”, навіть сторінки цієї книги пожовкли. Штольц веде діяльне, активне життя. Завдяки своїй праці, чинності волі, терпінню, заповзятливості, він став багатою й відомою людиною. Щастя для Обломова цей повний спокій і гарна їжа. І він досяг цього: спокійно спав на дивані й добре їв. Але, незважаючи на всі наявні між ними розходження, вони з Обломовым друзі, друзі сдетства.

Їх зближають самі гарні риси характерів: чесність, доброта, порядність. Можна ще згадати про любові Обломова до Ольги Іллінською, якщо це, звичайно, можна назвати любов’ю. Для досягнення її любові він став більше читати, їздити по музеях, гуляти, але ця зміна тільки зовнішнє

Усередині Ілля Ілліч залишається колишнім Обломовым. Одна з головних думок роману в тім, що бездіяльність може погубити всі кращі якості людини, зруйнувати його особистість, а праця на благо людей з вигодою для себе може принести щастя в житті. У цей час Росії необхідно перебороти кризу й розвиватися, не стояти на місці. З роману видно, що Штольц, по своїх переконаннях ліберал, він розуміє необхідність змін, без яких будь-який розвиток неможливо.

Обломів консервативний, він уважає, що зміни не потрібні взагалі, тому що вони, на його думку, принесуть смуту й порушать спокій, виходить, можна залишити всі як є. А залишати копіювання заборонене © 2005 всі як є не можна, тому що в моїй країні нагромадилася безліч невирішених проблем, тому я вважаю, що Росії потрібний сучасник, більше схожий на Штольца, розвитий фізично, що володіє творчим розумом, творчою енергією й щиросердечною добротою Обломова.