Юрій Милославський герой історичного роману М. Н. Загоскина «Юрій Милославський, або Росіяни в 1612 році» (1829). Ю.М., вигаданий персонаж, поміщений автором в епоху неясного часу. Змушений присягнути польському королевичеві Владиславові - претендентові на російський трон, - Ю.М. попадає в гущавину подій, пов’язаних з формуванням народного ополчення в Нижньому Новгороді під керівництвом Минина й Пожарського. Перед ним коштує дилема: або вступити в ополчення й тим самим змінити присязі, або, не порушуючи клятви, піти проти народної волі. Ю.М. долає якась геополітична ідея, зміст якої укладений у словах: «Я поважаю хоробрих і шляхетних поляків.

Прийде час, згадають вони, що в їхній жилах тече кров наших предків, слов’ян; бути може, онуки наші обіймуть поляків, як рідних братів, і два найсильніші покоління древніх владик усього півночі зіллються в один великий і непереможний народ!» Положення Ю.М. ускладнюється ще тим, що він любить Настасію - дочка зрадника батьківщині боярина Кручини-Шалонского. Образ Ю.М. реально не витримує заданого автором художнього змісту. «Герой - образ без особи, не людин і не тінь: його ні руками не схопити, ні очами побачити; але що всього забавніше, цій безтілесній істоті автор нав’язала поняття, почуття й делікатність сентиментальних героїв минулого століття» (В.Г.Бєлінський). «Незаперечне дарування м.Загоски-на помітно змінює йому, коли він наближається до осіб історичним» (А.С.Пушкін). Ю.М. у зображенні автора - умовний герой, штучно поставлений у пропоновані обставини, але не живучий вних.

Проте роман Загоскина мав захоплюючу інтригу й, по оцінці Бєлінського, відрізнявся «незвичайним мистецтвом у зображенні побуту наших предків». Крім того, «М.Н.Загоскин рішуче перетворив ка-рамзинскую манеру історичного оповідання, розширив коло стародавньої речової термінології в складі оповідання. Він прагне до археологічної точності позначень, хоча й не зловживає стародавніми словами» (В.В.Виноградов). «Юрій Милославський» був інсценований в 1830 році російським драматургом і театральним діячем А.А.Шаховским.

У сучасній літературній свідомості образ Ю.М. живе насамперед завдяки Хлестакову, що у сцені брехні привласнює авторство роману Загоскина.