Так, одержавши типове для свого часу й поверхневе утворення («ми все вчилися потроху чому-небудь і як-небудь»), Онєгін потім багато читає, аналізуючи прочитане. Від світського неуцтва й верхоглядства герой серйозно поринає в мир знань. Він так само, як і автор, прагне «в освіті стати зі століттям нарівні».

Це був час підйому російської самосвідомості, пробудженого війною 1812-ого року. У суспільстві підсилюється інтерес до письменників Англії, Франції й Німеччині. Тому не випадково не тільки Онєгін, але й Володимир Ленский відрізняються своєю начитаністю, освіченістю, прагненням до рішення філософських питань, богатим внутрішнім миром. Молоді герої роману є представниками передової утвореної дворянської інтелігенції. Не зрячи автор описує проблеми, які обговорюють Онєгін і Ленский.

Але в книгах герой не знайшов відповідей на його питання, що мучили, у силу суб’єктивності й упередженості позицій авторів:

Загоном книг уставив полицю,

Читав, читав, а все безглуздо:

Там нудьга, там обман иль марення;

У тім совісті, у тім змісту немає

А. С. Пушкіну близький критичний погляд героя на літературу й на життя в цілому. Високі вимоги, пропоновані Онєгіним до всьому й всім, - ознака глибокого, небайдужого розуму. Саме «різкий, охолоджений розум» героя дозволив йому критично оцінювати людей, суспільство й життя:

Хто жив і мислив, той не може

У душі не нехтувати людей

Таким чином, в особі Євгенія Онєгіна Пушкін першим з російських письменників зобразив той тип утвореного дворянина-інтелігента, що зложився в 20-иі роки XIX століття й у якому «виразився прогрес російського суспільства».

Pages: 1 2