Творчість Н. А. Некрасова наповнено гарячою любов’ю до російського народу. Поет страждав, бачачи тяжке становище селянства. Він не міг зрозуміти, чому талановитий, працьовитий, дотепний народ смиренно терпить гноблення й не намагається відстоювати свої права. З особою силою смутні роздуми Некрасова відбилися в поемі “Кому на Русі жити добре”. У цьому добуток віра в народ переплітається з болем побачивши його безвідрадного життя

Поема була задумана як “селянська епопея”. Її героями стали прості росіяни мужики. Некрасов з надією дивиться на сімох правдошукачів, що побажали розгадати таємницю щастя й відправилися в нелегкий шлях. Перед нами проходить ціла низка характерів

У кожного з них своя історія, але всі разом вони становлять збірний образ російського народу. Малюючи узагальнений портрет, поет прагне зберегти в ньому індивідуальні риси таких різних і неповторних людей. Ми бачимо й масові народні сцени, і долі окремих героїв. Часто Некрасов приводить читачів туди, де збирається велика кількість людей. В одній із глав ми попадаємо на сільський ярмарок, улюблене селянське свято

Тут весело, “горлато”, “хмільно”. Але картина свята не заважає поетові прийти до невтішного висновку про те, що щастя мужиків “горбате з мозолями, діряве з латками”. Некрасов не ідеалізує селян. Серед них є ті, хто задовольняється й навіть пишається положенням раба

ДО “людей холопського звання” автор нещадний. “Сущими псами” він називає мужика, кичашегося панською хворобою подагрою, Іпата, раба Качатина, Якова вірного, “холопа зразкового”. Такі люди давно втратили почуття людського достоїнства, а разом із цим і народною гордістю. Їм Некрасов протиставляє “народних заступників”. Першим з’являється Яким Нагой.

Це мужик-філософ, він проводить глибокий аналіз положення народу. У його вуста поет вкладає оповідання про безправ’я й економічну залежність селянина від його “пайовиків” - “Бога, пануючи й пана”. Яким Нагой сам живе гірким бідняком, але в нього романтична душачи

З палаючого будинку він виносить не зароблені тяжкою працею гроші, а “картиночки”. Якщо Яким Нагой заступається за народ словом, то Єрмила Гирин, будучи старостою, намагається захищати інтереси мужиків. Йому властиві народний розум і непідкупна чесність. Гирин користується повагою серед селян. Довіра він заслужив справедливістю й добротою

Ця людина важко переживає звий єдину провину перед суспільством - спробу відгородити брата від рекрутчини за рахунок іншого селянина. Свою провину Гирин викупає всенародним покаянням. Не всі нам відомо про подальшу долю героя, але неважко догадатися, що готовність пожертвувати своїм благополуччям заради людей, що довірилися йому, може привести Гирина в острог. Втіленням могутніх сил народу стає Савелій. Його поет називає богатирем, повертаючи нас до древнім росіянином билинам

Історія Савелія і його однодумців відкриває читачам споконвічну мрію народу про волю й право розпоряджатися плодами свого нелегкого, але славної праці. У цьому герої втілений стихійний початок. Поет показує, що терпіння народу не може бути вічним, наступить момент, коли copyright